Вистава створена за темами роману «За дверима» нобілевської лауреатки Ельфріде Єлінек, який слугує вихідним пунктом до рефлексії на тему повоєнного суспільства інфікованого насиллям. Травми війни і повоєнних часів проявляються як повсюдна агресія, та, що її бачимо на вулицях і та щоденна, приховувана за зачиненими дверима квартир, в яких мешкають культурні міщанські родини.

Проте сцена Першого театру перетворюється у Відень кінця 50-х лише умовно і лише моментами. Насправді ж, розказану історію грають – як завжди в театрі – тут і зараз: на цій конкретній сцені, у Львові, сьогодні. Актори і актриси лише бувають персонажами, а питання, які вони ставлять стосуються також і самого театру: його функції, його можливостей, його суспільних обов’язків, позиції актора, очікувань публіки.

У виставі авторки – проблематизують театр як місце, в якому у мікромасштабі віддзеркалюються суспільні процеси, структури насилля і стосунки влади. А також рефлексують над майбутнім: врешті, повоєнні часи все ще перед нами.
Для роботи над драматургією вистави була спеціально запрошена відома польська драматургиня, кураторка та перформерка Йоанна Віховська. Авторський сценарій «Прекрасних, прекрасних, прекрасних часів» створено, значною мірою, на основі акторських імпровізацій.