Будівля
Початок: літня сцена «Казино де Парі»
На території, де тепер розташований Перший академічний український театр для дітей та юнацтва – Гнатюка, 11 (колишній Ягеллонській) у ХІХ ст. було розташовано міський сад, з літньою сценою. Тут йшли вистави міського театру і театру «Казино де Парі». Поруч – кам’яниця, яка була збудована в середині ХІХ ст. і виконувала функцію спортзалу: саме тут була одна з перших у Львові шкіл гімнастики та фехтування.
Для літніх вистав театру-вар’єте «Казино де Парі», який переїхав сюди на теплу пору року з вул. Рейтана (теперішня вул. Леся Курбаса), близько 1890 року було збудовано повністю дерев’яний театральний майданчик з 15 накритими ложами (зараз – територія заднього дворика театру), портал сцени якого нагадував портали венеціанської опери та версальського театру.
Літня сцена: єврейський театр
На початку ХХ ст. господарем літнього майданчика стає єврейський театр, який функціонував у кам’яниці поруч. Архітектура оновленого літнього театру спрощується, портал сцени набирає вигляду простого ящика. Хоча зал був загальною місткістю 1400 місць!
Остання перебудова літнього театру розпочалася у 1918 році на замовлення нових власників Вурма та Гімпеля. Реконструкція звелася до проектування і перебудови даху та місць у партері. Проте за декілька десятиліть театральний сад поступово занепав і перетворився на пустир.
Кам’яниця для єврейського театру
Кам’яниця ж близько 1890 року була перебудована для єврейського театру (архітектор Рімер на замовлення Ф. Сокаль). За проектом було перебудовано дах нової споруди, влаштовано сцену на всю ширину кам’яниці, зроблено вхід на місці одного з вікон. Але в театрі ще не було спеціальних театральних пристроїв, і завіса піднімалась досить просто – скручуванням в рулон.
Ескіз проєкту для єврейського театру
Реалізований проєкт
Кам’яниця для єврейського театру
Кам’яниця ж близько 1890 року була перебудована для єврейського театру (архітектор Рімер на замовлення Ф. Сокаль). За проектом було перебудовано дах нової споруди, влаштовано сцену на всю ширину кам’яниці, зроблено вхід на місці одного з вікон. Але в театрі ще не було спеціальних театральних пристроїв, і завіса піднімалась досить просто – скручуванням в рулон.
Реалізований проєкт
Цікавий факт
1897 року на території Першого театру була збудована дерев’яна сцена і поставлені ряди лавок. Для сидячих 3 класи місць: «перший клас» – лавки з вузькою підпоркою для спини, «другий клас» – ті ж лавки, але без підпорок для спини, «третій клас» – збиті з дощок тераси (від 12 до 15 сходинок). Обабіч були розташовані стоячі місця. Про незручність таких дерев’яних терас і курйозні випадки, пов’язані з ними, згадують у своїх спогадах і Маєр Балабан, і Яків Местел. Павільйон на подвір’ї Ягелонської, 11 був придатний лише для виступів у суху погоду. «Коли ж починав падати дощ, то і глядачі, і актори бігли до будинку, який був значно меншим і відповідно міг вмістити лише частину бажаючих. Актори з мокрими зачісками, одягом та зіпсутим гримом мусили продовжувати спектакль, люди штовхалися і юрмились у проходах, а ті, кому не вдалося потрапити до середини, вимагали повернення грошей за білет».
Будівля з рисами конструктивізму
В 1938 – 1939 роках зусиллями архітекторів Владислава Бляйма і Даніеля Кальмуса театру було надано рис конструктивізму. Основою його образу, який переважно зберігся й дотепер, стали підкреслення естетичних якостей будівельних матеріалів та конструктивних елементів, функціональна суворість і доцільність, чіткість пропорцій, простота членувань та відсутність декоративних прикрас: фасад було облицьовано вапняковими плитами, форма віконних прорізів близька до квадратної і тільки на майданчику сходового маршу – вікно круглої форми. Після реконструкції будинок театру набув цілісного стильового архітектурного вирішення і необхідного театральному будинку функціонально-технічного оснащення (колосник, механіка сцени тощо).
Фасад театру
Вигляд фасаду з арки брами
Архітектурне вирішення театру повністю витримане в дусі стилю: кожен елемент фасаду чи інтер’єрів функціональний та естетичний водночас. Кальмус максимально ефективно використав невелику кількість місця в дворі. На фасаді по вертикалі запроектовані два великих вікна-ілюмінатори, що освітлюють сходовий марш, який веде на балкон театру. Архітектор також використав стрічкові вікна з простінками, вони освітлюють холи на другому поверсі. Вхідний портал сегментований рустованими колонами. Збереглись ще оригінальні вхідні двері.
Останні релокації театрів
Проте у новій споруді власне «Єврейському театру» («Teatr Jydowski») працювати довелось лише один театральний сезон. Львівський державний єврейський театр у 1940 р. був об’єднаний з трупою дніпропетровського ГОСЕТу і роботу нова велика трупа продовжила у театрі «Колізей».
У будівлю ж на Ягеллонській у серпні 1940 року перебралася трупа польського народного театру. Саме Польський драматичний театр працював тут і після відходу зі Львова німецьких військ у серпні 1944 року. Тут же працювала театральна студія, яку очолював Бардіні. За короткий час польський театр назавжди переїжджає до Польщі у м. Катовіце, його замінив театр музкомедії, що тепер працює в Одесі. І врешті у грудні 1944 року у цьому приміщенні оселяється Перший академічний український театр для дітей та юнацтва, який працює тут і донині.
Фасад адміністративного корпусу театру
Фасад адміністративного корпусу театру (сучасний вигляд)
Брама театру
Сучасний вигляд будівлі театру