Всім відома казка Ганса-Христіана Андерсена «Дюймовочка» розіграна, як осучаснена притча. В суворий і холодний світ приходить Дюймовочка – істота «не від світу сього», позбавлена агресії, амбіційності, жадібності – і починає пошук свого місця у житті.

Від мілітаристичних Жаб – до гламурних Жуків, від начебто елітарної Миші – до олігархічного Крота, – через різні класи і прошарки, різні моделі життя і спокуси проходить свій шлях Дюймовочка до знайомства з ельфами, в яких і віднаходить свою вищу сутність і свого традиційного Принца. Через моральну вищість і просвітленість, якою зачаровує всіх згаданих приземлених і дріб’язкових персонажів, вона не знаходить із ними спільних точок дотику, натомість здобуває прихильність всіх щирих і піднесених істот – Метеликів, Ельфів, Ластівки, і з їх допомогою, залишаючись, попри тиск обставин, вірною собі, цілісна і осяйна возз’єднується вона з рідним їй світлим ельфійським вертоградом – краєм свого щастя.