У вигаданій країні, що загубилася десь в нетрях Європи, жили поряд чарівники і звичайні люди. Прекрасна фея пожаліла одного нещасного, і подарувала йому чарівну властивість, завдяки якій хто б що гарне і корисне не зробив в його присутності – все це приписувалося йому.
Заграє поряд з ним музикант – всі аплодисменти дістаються не музиканту, а цьому невдасі, який навіть не знає нот. Зробить науковець якийсь корисний винахід – всі дякують не науковцю, а людині, яка навіть не закінчила школу. За коротку мить, отримавши славу талановитого поета і співака, він робить стрімку політичну кар'єру – стає прем'єр-міністром і кумиром нації.
Це все лише казка, вигадана Ернстом Теодором Амадеєм Гофманом. Але хіба не цікаво, що чекає на суспільство, яке обирає і призначає на керівні посади людей, що насправді не володіють тими талантами, які їм приписують?